Навчимо дитину берегти природу.Цікаво для батьків.

Епіграф: «Якщо людина не зробить так, щоб на Землі стало менше сміття, то сміття зробить так щоб на Землі стало менше людей»

Святкування Дня Землі ,22 квітня.

           Це свято єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих щедрот і природних ресурсів, якими наділили нас природа. Цей день, нагадування про екологічні катастрофи, день коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити .

           Наш світ дуже крихкий і чарівий. Природа, що навколо нас, досконала і вражає своєю красою. Але людина часто не помічає цього і  руйнує своє середовище проживання.

Природа завжди була для людей учителем мудрості, простоти, доброти. Багато відомих осіб вважали, що саме спілкування з природою робить їх добрішими та кращими.

           Світ природи сповнений дивовижних барв, чудових звуків, досконалих рухів і форм. І треба лише уважно придивитися й прислухатися, щоб стати володарем казкових скарбів і невичерпної радості, порівняно з якими всі інші цінності світу здаються не такими вже й значними.

           Зараз ми багато говоримо про проблеми екології, забрудненість природного середовища, загрозу живому довкіллю. На жаль, ця загроза створена саме нами — людьми. Якими виростуть наші діти? Чи зуміють вони спинити руйнацію природи планета Земля? Що зараз ми — дорослі, педагоги, батьки — можемо зробити для того, щоб нинішні малюки виросли дбайливими та екологічно грамотними і свідомими людьми?

           Здавалося б, так просто навчити свою дитину бути дбайливою до живого світу рослин, тварин, до лісу та річки, до крихітної тендітної травинки, що мужньо пробивається крізь товщу асфальту і до велетня-дуба, що височить край старого гаю; навчити її змалку бути вдячною своїй рідній землі та її чудесам: сонцю, яке щедро дарує нам своє тепло, блакитному небу, у неозору височінь якого дивимося ми із завмиранням серця, квітам, які роблять наше життя яскравим та святом. Як же зробити це? Усім відомо, що саме спілкування з природою, навіть просто її сприйняття, дає нам радість. Чому? Мабуть, тому, що природа — це невичерпне джерело краси, яке не може залишити байдужою кожну людину.

               Природа, живе довкілля — це і найкращий учитель, і незамінний помічник у вихованні маленької особистості, якій з перших років життя повинні бути знайомі елементарні вимоги екологічної культури. Дитина має ставитися до довкілля з належною турботою та пошаною.

Ведучи малюка у світ, спробуйте й намагайтеся показати в добре знайомих дитині об’єктах та явищах маленьке диво-казку. Звертайте увагу дитини на те, що краплини ранкової роси можуть сяяти прекрасніше, ніж коштовне каміння.          Травинка, що вперто пробивається крізь сірий асфальт, безодня нічного зоряного неба, ласкаве чи сердите море, громаддя гір, політ бджоли, нічні співи солов’я або вигин лебединої шиї — усе це несе в собі невичерпний заряд краси. Не можна навчити сина або доньку дбати про екологію, якщо вона не знає, навіщо це потрібно. Тому попередньо варто провести з дітьми  освітню бесіду. Поясніть дитині, звідки береться вода, чому не можна смітити, що таке харчовий ланцюжок. І найкраще навчати малюка граючи.

           Разом з тим, малюки мають засвоїти, що людина може бути як охоронцем природи, так і її руйнівником, який призводить живе довкілля до загибелі. Саме тому над природою нависла загроза екологічної небезпеки, і виною цьому ми — люди. Чи збережеться для наших дітей, онуків та правнуків цей дивовижний світ? Про це варто подумати кожному: і сивому мудрому дідусеві, за плечима в якого довгий та непростий життєвий шлях, і маленькій дитині, яка тільки починає осягати, пізнавати красу навколишнього світу. Пояснюйте дитині, що природа завжди вдячна людям за їх добрі вчинки: за посаджені гаї, впорядковані квітники, очищені водоймища. І разом з тим, живі істоти відчувають біль: зірвана травинка, зламаний кущ, скалічене деревце.

             Родина, сім’я — це осередок, де дитина почувається захищеною, де живуть найближчі та найдорожчі люди. У родині закладаються основи особистості малюка — його світогляд, моральні якості, розуміння загальнолюдських цінностей. На сучасному етапі актуальною складовою родинного виховання є виховання екологічне.

            Сьогодні екологічне виховання дітей має посісти чільне місце в усій виховній системі, як у дитячому закладі, так і, насамперед, в родинах дітей. Формування екологічно — доцільної поведінки малят — один із найважливіших напрямків педагогічної роботи, могутній фактор особистісного зростання дитини. У зв’язку із цим вкрай важливо не тільки знайомити малят з природним довкіллям, але й спонукати вихованців до спостережливості, розвивати в дитячих душах здатність помічати прекрасне в звичайному — у пробудженні лісу на світанку, сонячних переливах маленької краплинки роси, співі вранішньої пташини, непомітній квіточці і крихітній комашці.

              Адже якщо уважно придивлятися до навколишнього світу і прислухатися до нього, кожний день, кожна хвилина неодмінно принесе вам яскраві, незабутні враження. Важко передати словами, що почуває кожен з нас, коли заходить в повний звуків і барв весняний чи осінній ліс або милується недосяжною морською даллю. Звичайнісінькі явища природи — бурхливі водоспади й далекі зоряниці в степу, величні ріки й снігові шпилі гір — усе це справляє величезне враження, викликає глибокі почуття. Красу довкілля ми починаємо відчувати ще в ранньому дитинстві. Вона приходить до нас з материнською піснею, барвистою картинкою в книжці, цікавою та повчальною казкою. Важливо, щоб ця краса не пройшла повз вашого малюка, а торкнула його душу, серце, розум.

               Допоможіть дитині розкрити таємниці природи, примножити її багатства, навчіть оберігати її скарби. Інакше ми ризикуємо виростити покоління «байдужостей», в якого немає повноцінного майбутнього. Адже коли нищиться природа, також калічаться, стають черствими та безжальними дитячі душі. Як тут не пригадати крилату фразу класика: «Від бездушності до жорстокості — лише один крок».Ось декілька првил поводження в природі:

               Попередити черствіння дитячих сердець, навчити їх бачити красу природи і дбати про її збереження — ось на що варто та необхідно звернути увагу у вихованні вашого сина чи доньки. Пам’ятайте: від їх вчинків, знань, рівня екологічної культури залежатиме все майбутнє нашої планети.

«Людина стала людиною тоді, коли вона вперше почула шелест листя, дзюркотіння веселого струмка, дзвінкий спів пташок, завивання хуртовини і урочисту тишу ночі – почула і завмерла, слухає сотні і тисячі років. Тож навчимо наших дітей любити, поважати і берегти найцінніше що є – природу».  

Василь Сухомлинський .

                Екологія - це наука про закони природи і взаємодію живих організмів між собою. Під екологією також розуміють стан навколишнього середовища. Останнім часом люди все менше думають про планету Земля, забруднюють її і забувають про наслідки своїх дій. Тому дуже важливо розповісти дітям про екологію.

                Коли ми розмірковуємо про екологічну обстановку, то говоримо не тільки про картину в цілому, але й про поведінку окремої людини. Коли одна людина викидає папірець в лісі, то вона думає, що нічого страшного, вона ж одна. Але якщо так само подумає ще величезна кількість людей, то ліс просто перетвориться на смітник. Що вже говорити про поліетиленові пакети та недопалки, які будуть розкладатися не одну сотню років

                Змінити спосіб життя всіх людей неможливо. Але можна змінити поведінку своєї дитини. Батьки повинні зрозуміти, що екологія для дітей так само важлива, як математика, література, історія. До екологічного мислення не можна примусити, але можна це ввести у звичку. Чим раніше мама з татом почнуть дітям розповідати про екологію, тим раніше крихітки зрозуміють, що необхідно думати про навколишній світ і берегти природу, і тим більшою буде ймовірність, що в майбутньому дитина продовжить цю благородну справу.

             В природі немає нічого зайвого. Бережіть природу.